Переглядів: 363

Історична довідка

Тубільці-село, центр сільської ради, розташоване за 35 км. Від обласного та районного центу м.Черкаси. Площа підпорядкованих сільській раді земель займає 1206,9 га, в тому числі с.Тубільці 420 га. Загальна кількість населення сіл сільської ради 2985 осіб, в с.Тубільці проживає 1310 осіб.

Свято села святкують в серпні місяці. В селі є загальноосвітня школа 1-3 ступенів де навчається 270 дітей. Є дитячий навчальний заклад „Вербиченька” ,який відвідує 60 дітей. Послуги населенню надають відділення зв”язку, 6 магазинів ( господарчі , промтоварні та продовольчі товари), кафетерій.

В 2003 році відкрита медамбулаторія. Працює Будинок культури , сільська бібліотека з фондом книг 15643 примірники. Є футбольна команда, працюють художні самодіяльні колективи.

Тубільці – звичайне українське село, засноване кількасот років тому на правому березі Дніпра. Навколо нього зелені луки, порізані невеличкими річками-джерелами , озерами та болотами.. За спогадами старожилів ,споконвіку в цій місцевості люди жили хуторами- сім”ями-родами. Одні займались гончарним ремеслом, інші-ковальським, рибальським,мисливським. Дніпро, як торгова артерія, забезпечував умови для збуту виробів різних ремесел. Ще й зараз у лісному урочищі Кам”яна Дубина знаходимо рештки давніх господарських речей, глиняного посуду, мисливської зброї ,тощо. Тривалі роки набігів половців , татаромонггольських орд, турків на слов”янські землі примусили населення кількох хуторів об”єднатись в одне поселення на самому березі річки Білки, що захищала від нападу ворога з півдня. Річка Рось, що протікає на відстані 9 км. Від села, захищала село із зіходу. Річки Білка, Рось і Дніпро утворювали трикутник , в якому і розмістилось село Тубільці. Кажуть,що назва села походить від назви річки Білки.. Однак Л.Похилевич в „Сказании...” 1864 року приводить свою версію походлження назви „Тубольцы , правильнее Тубыльцы, означає Туземцы ....”. В 1740 році в селі проживало 411 осіб і налічувалось 30 дворів. А вже в 1854 році-836 осіб, існувала дерев”яна церква Святителя Миколая, побудована в 1843 році князем Михайлом Воронцовим. До цього церква в селі носила назву Покровська. Перейменували її тому, що в процесі будівництва нової використовувались будівельні матеріали від Мошнівської Миколаївської церки, а також звідти були перенесені деякі ікони. Достоменно відомо , що ще в 1722 році в селі вже була церква, бо саме тоді „.. потому, что тогдашний священник Стофан Григорьевич посвящён …к Тубольской церкви 1-го января 1722 года”. В 1929-1930 роках в селі створено два колгоспи : ім.Петровського та ім. Т.Г.Шевченка. В приміщенні церкви було то клуб, хату-читальню, а пізніше створено сільський радіовузол. Не пройшли безслідно страшні роки голодомору 1931-1933 в селах Тубільці, Первомайськ, Березняки, Хрещатик , підпорядкованих Тубільцівській сільській раді. В ці роки померло 944 особи. В роки Великої Вітчизняної війни 352 жителів сіл воювали на фронтах, 213 з них загинуло, 63 воїни нагороджені орденами і медалями. Серед них особливі заслуги мають: Чорний Ілля Григорович 22.08.1913 р.н., уроженець с.Березняки, Черкаського району, Черкаської областї, йому Указом Президії Верховної Ради СССР від 20 грудня 1943 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Генерал-лейтенант Шевченко Федір Іванович, який все своє життя віддав служінню народу , в роки війни Ф.І.Шевченко був працівнником Генштабу в Москві за командуванням Жукова. Восени 1943 року в районі Тубільців-Хрещатика висаджено дисант радянських воїнів-парашутистів. Багатьох з них тубільчани, ризикуючи своїм життям, врятували від переслідувань окупантів. Вшановуючи пам”ять воїнів , що полягли визволяючи село та односельців, що не повернулися з фронтових доріг , на території сіл сільської ради знаходиться вісім братських могил, один обеліск , два пам”ятних знаки.

Тубільцівській сільській раді підпорядковане село Первомаське, яке займає площу 231 га, населення-605 осіб. За переказами старожилів село засноване в 17 столітті, першим помеленцем Плювако, який прибув у ці краї із Запоріжської Січі . До 1917 року всі землі , що лежали поза селом належали поміщиці Марії Федорівні Бруніцькій, а селяни коритсувались ,яка не виходила за межі села. У 1891 році в селі було відкрито церковно приходську школу, де учителем працював Іван Скирда, мешканець села Кумейки. Після Жовтневої революції тут було створено ТСОЗ (1928 рік) а потім колгосп, а потім-колгосп „Червоний партизан”. Під час Великої Вітчизняної війни село Первомайське було тимчасово окуповано фашистами. Після звільнення відбудовано та зведено нові ферми, вітродвигун, колгоспний клуб, початкову школу , два магазини, медпункт, відбудовано будинки колгоспників.

Село Березняки розташоване на площі 250 га, населення – 650 осіб. Засновано село понад 300 років тому , назва його пішла від березового гаю яки оточував село. На 1864 рік в селі проживало 47 жителів, була дерев”яна церква Святого Пророка Іллі, збудована в 1798 році на місті старої 1717 року забудови. Життя селян у дореволюційні часи було убогим, навколишні ліси належали Графині Браніцькій. У 1902 році в селі збудовано церковно-приходську 3-х класну школу в якій навчались діт селян.Зміни в житті села відбулися зі створенням ТСОЗу в який увійшли бідні селяни усуспільнюючи свою землю і худобу. Згодом ТСОЗ переріс у сільськогосподарську артіль ім.Петровського; в 1954 році артіль артіль була приєднана до колгоспу ім.Мічуріна с.Тубільці. Велика Вітчизняна війна не обминула строною с.Березняки. В роки окупації було зруйновано приміщенгня школи, клуб, вивезено багато худоби.У повоєнний період село відбудувалось, всі господарські споруди, медичний пункт, дитячі ясла почали прайцювати , заново збудовано сільський клуб.

Село Хрещатик ,його площа складає 251 га, населення – 360 осіб.

За Л.Похилевичем – Хрещатик був з усіх боків оточений лісами . У 18 сторіччі село носило назву Мащеники і знаходилось в урочищі Селище. За переказами, Мащеники були великим селом, яке розорили татари. Дзвони та всі священні речі, при нашесті татар , були затоплені в озері, яке згодом називали святим. У 1740 році в Мащениках налічувалось всього 15 дворів, існувала церква Мучениці Параскеви, збудована в 1730 році. В 1864 році в селі проживало 400 чоловік, існувала дерев”яна церква в ім”я Покрови Присвятої Богородиці ( на даний час храм в с. Хрещатик святкують 14 жовтня на Покрову) збудована поміщиком містечка Бубново Миколою Олексійовичем Фесуном 1792 році.